Спалах! Сила несвідомих думок, або Як не заважати мозку приймати рішення

cover.png

r999.jpg 

 

r998.jpg 

 

r997.jpg 

 

 

12765.png 

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

2017

 

ISBN 978-617-12-3039-2 (epub)

 

Жодну з частин цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва

 

Електронна версія зроблена за виданням:

 

 

УДК 159.923

ББК 88.37

Г52

 

Перекладено за виданням:

Gladwell M. Blink : the power of thinking without thinking / Malcolm Gladwell. — New York : Little, Brown and Company, 2005. — 336 p.

 

Переклад з англійської Ірини Савюк

 

Дизайнер обкладинки Євген Ухов

 

ISBN 978-617-12-2459-9 (укр.)

ISBN 978-0-316-01066-5 (англ.)

 

© Malcolm Gladwell, 2005

© Brooke Williams, photographs in chapter 3, 2005

© Hemiro Ltd, видання українською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», переклад і художнє оформлення, 2017

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Присвячується моїм батькам, Джойс та Грехему Гладуеллам

 

Вступ. Статуя, що мала неналежний вигляд

 

У вересні 1983 року арт-дилер Жанфранко Бечина прийшов до музею Дж. Пола Ґетті, що в Каліфорнії. За його словами, він мав у власності мармурову статую, датовану шостим століттям до н. е. Статуя являла собою те, що ми знаємо як курос — скульптуру оголеного молодика, який стоїть, виставивши ліву ногу вперед, а руки тримаючи по боках. Зараз є лише близько двох сотень куросів, і більшість із них знайдено з численними пошкодженнями або тільки фрагментарно у місцях поховань чи археологічних розкопок. Проте ця статуя була безмаль в ідеальному стані й мала майже сім футів заввишки. Вона неначе світилася, що вигідно вирізняло її з-поміж інших стародавніх скульптур. То була надзвичайно цінна знахідка. Бечина просив за неї трохи менше як десять мільйонів доларів.

Музей Ґетті діяв обачно. Він взяв курос у тимчасове користування й розпочав його ретельно досліджувати. Чи була ця статуя схожою на всі раніше відомі куроси? Як ви­явилося, так. Стиль скульптури здавався схожим на курос Анавіссос у Національному археологічному музеї Афін, а це означало, що знайдений курос відповідав певному часу і місцю. Де й коли знайдено статую? Цього достеменно не знав ніхто, однак Бечина надав юридичному відділові музею Ґетті низку документів, пов’язаних з більш нещодавньою історією. Курос, згідно з документами, з 1930-х років перебував у приватній колекції швейцарського лікаря на прізвище Лауфенберґер, а він своєю чергою отримав її від добре відомого грецького арт-дилера Руссоса.

Геолог з Каліфорнійського університету Стенлі Марґоліс прибув до музею й протягом двох днів вивчав поверхню статуї за допомогою стереоскопічного мікроскопа з високою роздільною здатністю. Потім він узяв зразок завбільшки один сантиметр у діаметрі й два сантиметри завдовжки з ділянки трохи нижче від правого коліна і провів аналіз, використовуючи електронний мікроскоп, електронну мікропробу, мас-спектрометрію, рентгенівську дифракцію та рентгенівський флуоресцентний аналіз. Марґоліс виснував, що статую виготовили з доломітового мармуру, видобутого в стародавньому кар’єрі Кейп-Веті на острові Тасос. До того ж, повідомив Марґоліс, поверхню статуї вкрито тонким шаром кальциту, що дивовижно, оскільки доломіт перетворюється на кальцит лише через сотні, якщо не тисячі, років. Іншими словами, статуя була старою. Вона не становила якусь новітню підробку.